ІДЕЇ В. СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

План виступу

1. Життєпис В. О. Сухомлинського

2. Психолого-педагогічні принципи впливу системи В. О. Сухомлинського на особистість

3. Новаторські здобутки

4. Науково-методична спадщина

Життєпис В. О. Сухомлинського

Народився 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 р. закінчив семирічку. Влітку цього ж року мати привела молодшого сина Василя до Кременчука.

Спочатку вчився в Кременчуцькому медичному технікумі, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, який закінчив достроково і його прийняли у педагогічний інститут.

З 1935 р. почався педагогічний шлях. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 р. Закінчивши інститут, повернувся в рідні місця та працював викладачем української мови та літератури в Онуфріївській середній школі.

У 1941 р. під час Другої світової війни добровольцем пішов на фронт. У січні 1942 р. молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не визнала його навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 р.

Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 р. просився назад до школи.

У 1948 р. став директором Павлиської середньої школи і беззмінно працював протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 р. це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. …

Василь Олександрович Сухоминський написав 48 монографій і брошур, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей.

У квітні 1970 року він закінчив роботу «Проблеми виховання всебічно розвинутої особистості» – доповідь для захисту докторської дисертації за сукупністю робіт, яку він не встиг захистити через смерть.

Всі праці Сухомлинського дають переконливе уявлення не тільки про різносторонність педагогічних підходів Сухомлинського, але і про цілісність всього його педагогічного мислення.

Твори В. Сухомлинського видані 59 мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 32 мови світу і витримала 55 видань. У період з 1945 по 1970 роки надруковано 463 статті; у 1971–1986 рр. – 105 статей.

Помер 2 вересня 1970 року.

Психолого-педагогічні принципи впливу системи В. О. Сухомлинського на особистість:

1. Природовідповідність

· орієнтує розвиток людини у напрямку особистісної досконалості;

· найбільш доцільний у сфері педагогіки;

· належить до головних пріоритетів педагогічної системи В. Сухомлинського;

· ґрунтується на підставі системного наукового підходу до трактування природи; визначає багатогранність впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на особистість дитини, необхідність використання уроків мислення як засобу формування особистості з раннього дитинства.

2. Цілісність

· реалізується через наявність спільних інтересів та сумісної діяльності людей, через співчуття ближньому

3. Неперервність

· передбачає єдність півкульових стратегій обробки інформації;

· визначає важливу роль наочно-образного мислення у здатності до емпіричних узагальнень у дитини;

· "виростає" з багатозначного метафоричного ("казкового") освоєння дійсності людиною.

4. Цілеспрямованість

· виховання на соціально значущих ідеях, формування справжніх патріотів України;

· чітке усвідомлення вихователями цілей і завдань виховання Людини, розвивальної спрямованості всіх виховних заходів і впливів;

· виховання на кращих традиціях та ідеалах українського народу;

· спрямованість виховної роботи на якісне вирішення завдань, які стоять перед українським суспільством;

· підпорядкування всієї виховної роботи гармонійному формуванню і всебічному розвитку особистості вихованця, допомога в її самоактуалізації та самореалізації;

· виховання на загальнолюдських і національних цінностях тощо

5. Гуманізм і демократизм в поєднанні з високою вимогливістю й повагою до особистості вихованця,

· гуманізм взаємин у колективі, між вихователем і вихованцем, між старшими і дітьми, який тримається на їхній духовній спільності;

· утвердження людини найвищою соціальною цінністю;

· прагнення задовольнити різноманітні потреби людини;

· виховання у дітей моральної культури, загальнолюдських норм поведінки;

· уміння педагога цінувати дитячу довіру, оберігати беззахисність дитини, бути для неї прикладом добра й справедливості; милосердя тощо.

Василь Сухомлинський залишив нам, сучасним педагогам, величезну спадщину, яка по праву вважається «Золотим фондом Гуманної педагогіки».

Теоретичні основи системи В. О. Сухомлинського:

Суб’єкти навчальної діяльності: учитель, учень, родина.

Складовівсебічно розвиненої особистості:

· розумове;

· моральне;

· громадянське;

· трудове;

· фізичне;

· естетичне;

· патріотичне виховання

Мета – формування всебічно розвиненої особистості.

Новаторські здобутки В. О. Сухомлинського:

· Уроки мислення серед природи;

· «Школа радості під блакитним небом»;

· Бесіди з людинознавства;

· Батьківська школа;

· Літературні мініатюри для дитячого читання;

· Поради вчителям.

На думку В. О. Сухомлинського:

Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи:

· культ Батьківщини;

· культ людини;

· культ книжки;

· культ рідного слова.

10 «Hе можна» Василя Сухомлинського:

· Hе можна байдикувати, коли всі працюють;

· Hе можна сміятися над старістю;

· Hе можна вступати в суперечки з дорослими;

· Hе можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає якоїсь речі;

· Hе можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не може дати собі;

· Hе можна робити те, що засуджують старші;

· Hе можна залишати літню людину самотньою, якщо в неї немає нікого, крім тебе;

· Hе можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих;

· Hе можна сидіти обідати, не запросивши старшого;

· Hе можна чекати, доки з тобою привітається старший, ти повинен привітатися першим.

Науково – методична спадщина

Дослідники творчості В.О.Сухомлинського із середини 90-х років, історики педагогіки запропонували вживати узагальнювальний термін «Сухомлиністика». Зараз його широко використовують дисертанти, викладачі вузів, бібліотекарі.

За десять років сухомлиністика набула стабільності, масштабності й різноплановості. За ініціативою Української асоціації Василя Сухомлинського з 1993 року проводяться щорічні Всеукраїнські педагогічні читання «В. О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю».

Афоризми В. О. Сухомлинського

· Виховуй у собі Людину – ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.

· Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.

· Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.

· Нікчемність – рідна сестра підлості.

· Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання.

· Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.

· Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.

· Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.

· Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.

· Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.

· Совість – це емоційний страж переконань.

· Роки дитинства – це насамперед виховання серця.

· Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.

· Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.

· Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, – з усякого погляду справжня людина.

· Людина така, яке її уявлення про щастя.

· Егоїзм – першопричина раку душі.

· Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.

· Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.

· Якщо люди говорять погане про твоїх дітей – вони говорять погане про тебе.

· Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.

· Музика – це мова почуттів.

· Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.

· Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.

· Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.

Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.

· Сім'я – це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.

· Слово – найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…

Втілення ідей В. О. Сухомлинського в практику школи

Вважаю, що Василь Олександрович був справедливим педагогом, гарним керівником школи, а твори педагога-гуманіста В.Сухомлинського спонукали і спонукають дітей до міркувань, критичного мислення. Тому починаючи з першого класу із задоволенням знайомлю учнів з оповіданнями та казочками письменника, пропоную дітям створювати малюнки до його творів, складати аналогічні твори. Потім створюємо свої книжки-малятка.

Вважаю, що ідеї В.О. Сухомлинського в сучасній школі потрібно реалізовувати разом із творчими вчителями через гуманізацію навчального процесу, гармонійний розвиток дітей, морально-етичне ставлення до оточуючих, віру в талановитих учнів, співпрацю педагогічного колективу школи з батьками учнів.

Самойленко К.А., шкільний бібліотекар

ПРОЙШОВ ШКІЛЬНИЙ ЕТАП ВСЕУКРАЇНСЬКИХ СКОВОРОДИНСЬКИХ НАВЧАНЬ "ПІЗНАЙ СЕБЕ"

2017-12-18

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 22.05.2017 №1/9-283 «Про проведення Всеукраїнських Сковородинських навчань «Пізнай себе», за ініціативи Українського фонду культури, з метою підготовки до відзначення на всеукраїнському й міжнародному рівнях у 2022 році 300-річного ювілею великого українського мислителя-мудреця, педагога, філософа, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника Григорія Савовича Сковороди та згідно з планом роботи районного методичного центру відділу освіти, наказу відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 24.11.2017 №523 «Про проведення районного етапу Всеукраїнських Сковородинських навчань «Пізнай себе», у Мироцькій ЗОШ І-ІІ ступенів у грудні 2017 року пройшов шкільний етап Всеукраїнських Сковородинських навчань "Пізнай себе".

Проведено наступні заходи:1. Читання байок, віршів Григорія Сковороди за участю вчителів, учнів.2. Слухали твори Сковороди, які стали піснями.3. У бібліотеці організовано виставку творів письменника.4. Проведено конференцію "Григорій Сковорода - просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог", на якій виступили Ніколаєнко В.М., заступник директора школи з НВР, Токарева М.В., учитель української мови та літератури, Самойленко К.А., бібліотекар школи, Холоденко Вікторія, учениця 9 класу.5. Організовано перегляд фільмів та презентацій про Г. Сковороду.

Коментарi